Психологія 11 клас

                  Посилання на застріч у гуглмит: https://meet.google.com/cqz-przi-drw

22.01.26. Асинхронно     Тема уроку:

Резюмування 

Сутність прийому: відтворення слів партнера у скороченому вигляді, стисле формулювання найголовнішого, підбиття підсумку: «Якщо тепер підсумувати сказане вами, то...». 

Головна мета резюмування – виділення головної думки. Прийом допомагає при обговоренні, розгляді претензій, коли необхідно розв’язати якісь проблеми.

 Резюмування особливо ефектив не, якщо обговорення затяглося, йде по колу або потрапило у безвихідь. Воно дозволяє не гаяти час на розмови, що не стосуються справи, і може бути дієвим і необразливим способом закінчити розмову з дуже балакучим співрозмовником.

 Можливі словесні форми: «Якщо тепер підсумувати сказане вами, то...», «Вашою головною ідеєю було…», «Як я вас зрозумів (ла)…». 

Правила резюмування:

 1) говорити лаконічно і зрозуміло; 

2) включати в резюме слова і вислови співрозмовника;

 3) не давати оцінку сказаному людиною; 

4) уникати порад, настанов.

                                                        15.01.26. Синхрон

Ефективний зворотний зв’язок 

 Для того щоб дати простий зворотний зв’язок, можна використовувати такі фрази:

 • «Так, зрозуміло…»; 

 • «Мені здається, я розумію, як вам важко…»;

 • «Гадаю, що на вашому місці я почувався б так само…» тощо. 

 Даючи зворотний зв’язок, слід: 

 • говорити тільки про поведінку співрозмовника, а не про його особистість;

 • бути конкретним (описувати поведінку лише в певній ситуації, не екстраполюючи її на інші ситуації життя); 

 • давати зворотний зв’язок від свого імені («Я помітив», «Я вважаю»);

 • не оцінювати (не звинувачувати) співрозмовника; 

 • давати збалансований зворотний зв’язок (як негативний, так і позитивний); 

• враховувати потреби людини та її можливості змінюватися: не казати про те, що людина не в змозі змінити (наприклад, вади зовнішності). 

Важливо зрозуміти, що потрібно не тільки вміло надавати іншим зворотний зв’язок, але й самим навчитися правильно реагувати на повідомлення на свою адресу, адекватно сприймати критику, зауваження, схвалення тощо. 

Етапи зворотного зв’язку 1. 2. 3. 4. 5. Отримати дозвіл на надання зворотного зв’язку від того, кому ми хочемо його надати. 

 Якщо людина не готова або не хоче чути, примусити її до цього неможливо.

 Описати те, що з побаченого і почутого в діях від людини, якій надається зворотний зв’я зок, на вашу думку, і надалі варто було б залишати, зберігати, утримувати, повторювати. Тут варто бути щедрим, не скупитись на опис того, що було зроблено.

 Потрібно сказати про те, що варто було б, на вашу думку, зменшити, чого робити менше, на що менше звертати увагу, про що менше говорити, де бути тихішими, повільнішими і т.д., тобто мова не йде про те, щоб пропонувати чогось не робити взагалі, – у зворотному зв’язку ми тільки пропонуємо щось зменшити (виходячи з власного досвіду і бачення). 

Акцентувати на тому, що на ваш погляд, адресат зворотного зв’язку повинен збільшити, зробити більш акцентованим, виразним, гучнішим. Тобто не пропонуємо набути те, чого нема, а наголошуємо на можливості підсилити те, що вже є (опанувати те, чого нема, важко і часто неможливо, а зробити більшим те, що вже є, цілком реально). 

При підготовці до надання зворотного зв’язку можна використовувати таку таблицю: Ім’я адресата зворотного зв’язку 

Що, на ваш погляд, адресат повинені надалі зберігати у своїх діях? 

Що, ви вважаєте, адре сатові важливо зменши ти у своїх діях?

 Що на вашу думку, адресатові варто збільшити в подальшій діяльності

25.12.25. Асинхронно

Тема: Перефразування.

Перефразування 

 Сутність прийому: повернути співрозмовникові його вислови (одну або декілька фраз), сфор мулювавши їх своїми словами.

 Почати можна так: «Як я вас зрозумів…», «На вашу думку…», «Інакше кажучи, Ви вважаєте…».

 Головна мета – уточнення інформації. Завдяки цій техніці співрозмовник матиме уявлення про те, як ви його зрозуміли, і продовжить розмову про те, що в його словах здається вам най важливішим.

 Правила перефразування: 

• для перефразування обираються найсуттєвіші, найважливіші моменти повідомлення; 

• при «поверненні» репліки не варто нічого додавати від себе, інтерпретувати сказане;

 • чергувати техніку перефразування з іншими техніками.

 Є два види перефразування: 

1) відображає зміст сказаного співрозмовником (застосовується для спонукання продовжу вати розповідь, уточнення того, наскільки правильно його розуміють);

 2) відображає емоції та почуття (спонукає співрозмовника розповідати про його внутрішній стан, дає змогу показати йому, що він має право на всі почуття, в т.ч. гнів, лють, злість тощо, до помагає йому краще усвідомити ці почуття).

 Можливі словесні форми: «Як я вас зрозумів...», «На вашу думку…», «Ви гадаєте…», «Чи правильно я вас зрозумів, що…»

Д/З. Попрактикуйтеся у перефразуванні у розмові з друзями.

11.12.25. Асинхронно.

Попрактикуйтеся у стислому перефразовуванні того, що ви чуєте від співбесідників. Повторити правила активного слухання.

18.12.25. Синхрон

Види запитань

 Відкриті запитання - Вимагають розгорнутої відповіді чи пояснення.

Зазвичай починаються зі слів: «Як..?», «Хто...?», «Чому...?», «Яка ваша думка?», «Що б ви хотіли в результаті цього?» тощо. 

При цьому виникає невимушена атмосфера, але людині буває важче на них відповідати. Особливо складно дитині відповісти на запитання «Що ти тоді відчував/відчувала?» «Ви образилися на його слова?»

 Закриті запитання - Припускають однозначну відповідь «так» або «ні», прояснюють певний факт. Наприклад:

«Ви образилися на його слова?» Це скорочує час розмови, але може створити враження, що людина перебуває на допиті у партнера.

Альтернативні запитання

- Являють собою щось середнє між відкритими і закритими питаннями: пропонують декілька варіантів відповідей, з одного боку, даючи можливість співрозмовнику погодитися з яким-небудь із за пропонованих варіантів, а з іншого – залишають питання «відкритим». Наприклад:

«Ви відчували гнів? Образу? Досаду? Розгубленість? Чи ще щось?»

 При спілкуванні використовуються також питання переформулювання і резюмування.

 Необ хідно підкреслити, що мета запитань – не вивідати щось у людини, а допомогти їй самій зрозуміти подію і виробити до неї власне ставлення. 

Формулюючи запитання, необхідно дотримуватися певних правил:

 1. Запитання має бути осмисленим, коректним. 

Запитання треба формулювати коротко, зрозуміло. Нечітко сформульовані запитання ускладнюють їх розуміння і пошуки відповіді. 

2.Складні запитання доцільно розбити на прості.

 3. Перераховуючи альтернативи, необхідно називати всі варіанти («Ми перенесемо переговори на завтра чи на післязавтра?» – у запитанні не сказано: «чи на інший день»). 

4. Правильно сформульоване запитання є необхідною умовою ефективних пошуків відповіді (отримання необхідної інформації). 

Фрази, які допомагають ставити відкриті питання:

 • «Розкажи мені більше про…»

 • «Що ти маєш на увазі, коли кажеш…»

 • «Виправ мене, якщо я помиляюсь…» 

 • «Поясни, будь ласка… Отже, все сталося так…»

 • «Як би ти хотів, щоб усе було? Що потрібно, щоб все знову владнати?

       У контексті шкільного курсу медіації (11 клас), відкрите запитання — це базовий інструмент медіатора, який стимулює співрозмовника до розгорнутої, щирої відповіді. Такі запитання не передбачають однозначних варіантів «так» або «ні», а спонукають людину ділитися почуттями, думками та баченням ситуації.

У медіації це головний спосіб перевести розмову з мови звинувачень на мову потреб.

Основні характеристики відкритих запитань

 * Починаються зі спеціальних слів: «Що», «Як», «Чому» (обережно), «Розкажіть про...», «Яким чином...».

 * Не обмежують відповідь: Співрозмовник сам обирає, про що розповісти і на чому зробити акцент.

 * Демонструють інтерес: Вони показують сторонам конфлікту, що медіатору справді важливо зрозуміти їхню позицію.

Навіщо медіатору відкриті запитання?

 * Збір інформації: Допомагають з’ясувати приховані факти конфлікту.

 * Виявлення інтересів: Допомагають зрозуміти, чого людина хоче насправді (наприклад, не просто «повернення грошей», а «визнання поваги до своєї праці»).

 * Зниження емоційної напруги: Коли людина виговорюється, рівень агресії зазвичай знижується.

 * Пошук варіантів рішення: Замість того, щоб пропонувати рішення самому, медіатор запитує: «Як ви вважаєте, що можна зробити, щоб ця ситуація не повторилася?».

Порівняння: Відкриті vs Закриті запитання

| Тип запитання | Приклад у конфлікті | Результат |

|---|---|---|

| Закрите | «Ви вкрали цей олівець?» | Відповідь «Так/Ні». Створює атмосферу допиту. |

| Відкрите | «Як цей олівець опинився у вас?» | Людина описує свою версію подій, що дає простір для діалогу. |

| Закрите | «Ти злий на нього?» | Людина може просто кивнути, не пояснивши причину. |

| Відкрите | «Що саме у цій ситуації вас найбільше зачепило?» | Допомагає знайти корінь проблеми (образу, несправедливість). |

Золоті правила формулювання запитань для медіатора

 * Уникайте «Чому?»: Це слово часто звучить як звинувачення і змушує людину виправдовуватися. Краще замінити на: «Що спонукало вас так вчинити?» або «Яка причина такого рішення?».

 * Використовуйте нейтральні слова: Не ставайте на чийсь бік. Замість «Чому він вас образив?» запитайте: «Як ви сприйняли ці слова?».

 * Тримайте паузу: Після відкритого запитання дайте людині час подумати.

> Приклад з практики школяра-медіатора:

> Замість: «Ти хочеш помиритися?» (Закрите)

> Запитай: «Яким ти бачиш ваше подальше спілкування після цієї розмови?» (Відкрите)

04.12.25. Синхрон

Активне слухання 

 Активне слухання — це коли слухач/слухачка намагається зрозуміти як факти, так і почуття співрозмовника/ці. 

Після цього слухач/слухачка стисло перефразовує те, що він/вона почув, щоб переконатися, що він/вона правильно все зрозумів/зрозуміла.

 Людина, яка вміє уважно слухати, завжди

 • слухає і не перебиває;

 • висловлює своє ставлення за допомогою міміки; 

 • дивиться в очі співрозмовнику; 

 • задає питання, щоб краще зрозуміти ситуацію. 

 Людина, яка вміє уважно слухати, ніколи

 • не перебиває; 

 • не надає порад;

 • не висловлює свою точку зору;

 • не виносить на обговорення схожі почуття та проблеми; 

 • не заперечує, але й не погоджується з тим, що було сказано. 

 Наступні фрази можуть допомогти краще зрозуміти конфліктну ситуацію: 

 Розкажи мені більше про… 

 Поясни, будь ласка… 

 Таким чином, ти намагаєшся сказати, що… 

 Іншими словами… 

 Наскільки я зрозумів/зрозуміла, ти кажеш, що…

 Не зовсім розумію, що ти маєш на увазі… 

 Поправ мене, якщо я помиляюсь… 

 Таблиця спостереження за активним слуханням

 Медіатора/медіаторку, що вміє добре та активно вислухувати співрозмовника, відрізняють наступні зовнішні ознаки:

 • він/вона завжди дивиться в очі співрозмовнику (в європейській культурі);

 • уважно слухає і не перебиває; 

 • підкреслює розуміння співрозмовника мімікою та жестами (киває головою тощо); • задає питання, щоб краще зрозуміти ситуацію;

 • стисло та акуратно повторює найбільш важливі пункти розповідей учасників суперечки. 

20.11.25. Синхрон

Позиції та інтереси

 Приклади шкільного конфлікту: Учень vs. Учень

Scenario: Конфлікт через черговість гри у відеогру під час перерви.

| Учасник |             Позиція (Що вони вимагають?)                           | Інтерес (Що насправді стоїть за вимогою?) |

| Учень А |       "Я маю грати першим!" (Вимагає негайного доступу до гри).       

  | Потреба у визнанні/повазі: Хоче, щоб його правило або домовленість поважали.

 Потреба у розвазі: Хоче використати час перерви для відпочинку та гри. |

| Учень Б | "Ні, моя черга, ти грав вчора!" (Вимагає можливості грати прямо зараз). |       

  Потреба у справедливості: Вважає, що має право грати нарівні.

 Потреба у спілкуванні: Хоче брати участь у спільній діяльності з однолітками. |

 Приклади шкільного конфлікту: Учень vs. Вчитель

Scenario: Конфлікт через незадовільну оцінку за проєкт.

| Учасник |        Позиція (Що вони вимагають?) |           Інтерес (Що насправді стоїть за вимогою?) |

| Учень В |        "Я вимагаю перегляду моєї оцінки, я витратив багато часу!" (Наполягає на підвищенні оцінки).   | Потреба у визнанні праці: Хоче, щоб його зусилля були оцінені. 

Потреба у високому балі: Прагнення вступити до ВНЗ або мати гарну успішність.

 Потреба у компетентності: Бажання відчувати себе успішним у предметі. |

| Вчитель Г | "Я не зміню оцінку, робота не відповідає критеріям!" (Відмовляється змінювати оцінку).

 Потреба у збереженні авторитету: Хоче, щоб його професійна оцінка поважалася. 

Потреба у справедливості: Бажання бути об'єктивним та неупередженим до всіх учнів. 

Потреба у якісному навчанні: Прагнення дотримуватись освітніх стандартів. |

 Роль медіатора

Головне завдання медіатора – змістити фокус учасників конфлікту з їхніх позицій на інтереси.

 * Позиції – це те, про що сперечаються (наприклад, "Я хочу цю ручку!"). Вони часто несумісні.

 * Інтереси – це те, чому вони цього хочуть (наприклад, "Мені потрібна ручка, щоб записати домашнє завдання"). Вони часто можуть бути задоволені різними способами.

Виявивши приховані інтереси, медіатор допомагає знайти взаємовигідне рішення (наприклад, "Ти можеш записати, а потім віддаси, або я дам тобі іншу ручку")

30.10.25.Синхрон

23.10.25. Синхрон

Етапи вирішення конфлікту

 Повторення:  Стадії розвитку конфлікту

 І. Передконфліктна ситуація (передумови, приховані конфлікти, непорозуміння).

 ІІ. Інцидент (привід, перша сутичка). 

ІІІ. Ескалація конфлікту (загострення стосунків, протидія).

 ІV. Кульмінація (максимум протистояння, вибух).

 V. Згасання, завершення конфлікту (втрата інтересу до протистояння, вирішення ситуації, до сягнення домовленостей, порозуміння). 

 VІ. Постконфліктна ситуація (наслідки)

 Конструктивне вирішення конфліктів залежить, як мінімум, від чотирьох чинників:

 1) адекватного сприйняття конфліктів, коли є точна, не викривлена особистими інтересами, оцінка дій, намірів, позицій опонентів і своїх власних; 

 2) відкритого та ефективного спілкування; 

 3) створення атмосфери взаємної довіри і співробітництва; 

 4) визначення сутності конфлікту. 

 Також існує три методи розв’язання конфліктів, коли конфлікт вирішується за допомогою 

 - влади, або закону, або інтересів.

 Існує п’ять основних стилів вирішення конфлікту. 

В основі їх лежить система, що називається методом Томаса-Кілмена (метод розроблено Кеннетом У. Томасом та Ральфом Х. Кілменом у 1972 році). Розглянемо їх: 

 [1] Конкуренція: одна сторона домінує, інша втрачає.

 [2] Пристосування: домінує інша сторона.

 [3] Ухиляння: обидві сторони відмовляються від своїх цілей (на певний час). 

 [4] Компроміс: обидві сторони від чогось відмовляються, а щось здобувають.

 [5] Співпраця/Співробітнитво: ситуація визначається по-новому; обидві сторони здобувають більше, ніж втрачають. 

Автори виділяють такі етапи вирішення конфлікту:

 1. Збір інформації.

 2. Визначення наявність конфлікту.

 3. Окреслення позицій, інтересів та потреб.

 4. Оцінка та вибір оптимального варіанта. Творчість.

 5. Визнання сторонами прийнятого варіанта вирішення конфлікту.

 6. Потиск рук

Одна з типових причин виникнення конфліктів між людьми – це втрата і викривлення інфор мації при спілкуванні та сприйнятті навколишнього світу. 

 Інформацією називаються ті відомості, які передаються від джерела до приймача і в певний спосіб фіксуються останнім. Людина доволі вибірково сприймає різноманітну інформацію про на вколишній світ.

 Збір інформації при вирішенні конфлікту може включати такі дії:

 а) охарактеризування явних ознак конфлікту; 

б) визначення всіх сторін конфлікту; 

в) виявлення рівня розвитку конфлікту; 

г) встановлення причин конфлікту і його природи (об’єктивна чи суб’єктивна); вимірювання інтенсивності протиборства;

 д) виявлення сфери поширення конфлікту. Кожна з процедур діагностики передбачає об’єктивну оцінку.

Мультфільм https://www.youtube.com/watch?v=tMpkcpTSN_s

18.09.25. Синхрон  

02.10.25. Синхрон 

09.10.25. Синхрон