Психологія 9 клас
Шановні учні 9 класу! Вітаю вас на уроці психології
Наш розклад: понеділок, 8 урок, 14.00.-14.30
Посилання на застріч у гуглмит: https://meet.google.com/cqz-przi-drw
09.03.26. Асинхронно
Завдання: написати власне вступне слово медіатора по схемі.
Хід роботи
Інформаційне повідомлення тренера/тренерки.
Вступне слово медіатора/медіаторки – це один із важливих етапів медіації. Під час вступного слова медіатор/медіаторка налаштовує учасників на співпрацю. А що може краще мотивувати людей до обговорення важливих питань, як не комфортні, спокійні умови і те, що люди розуміють, чому вони тут і що з ними буде відбуватися? Тому на цьому етапі медіатору дуже важливо детально пояснити учасникам медіації усі принципи і правила, яких необхідно завжди дотримуватися під час медіації.
Вступне слово має свій зміст:
1. Привітання.
2. Знайомство.
3. Обрання мови, якою учасникам комфортно спілкуватися.
4. Ознайомлення учасників з терміном «медіація» та його пояснення доступними для сторін словами.
5.Представлення учасникам принципи медіації.
6.Ознайомлення учасників з правилами медіації.
7.Підписання згоди на участь сторін у медіації
- Добровільність: Участь є добровільним волевиявленням. Ніхто не може бути примушений до медіації. Сторони або медіатор можуть відмовитися від участі в будь-який момент.
- Конфіденційність: Уся інформація, отримана під час медіації, є конфіденційною і не може бути розголошена без згоди сторін. Медіатор не може бути допитаний як свідок у цій справі.
- Нейтральність та незалежність медіатора: Медіатор не приймає сторону, не виносить рішень, не дає оцінок, а лише допомагає сторонам дійти згоди.
- Самовизначення сторін: Сторони самостійно приймають рішення та формують зміст угоди за результатами медіації.
- Рівність сторін: Усі учасники мають рівні права на висловлення своєї позиції та участь у переговорах.
- Порядок проведення: Медіація проводиться за згодою сторін, може включати спільні або індивідуальні зустрічі.
- Результат: Медіація завершується підписанням угоди, відмовою від неї або закінченням строку.
Конфлікт між двома ученицями першого курсу.
Поліні розповіли друзі, що Катерина пліткує про неї та її хлопця. Дізнавшись неприємну новину, Поліна почала агресивно поводитися з Катериною – насміхатися та кепкувати над нею перед усією групою, при цьому не називаючи причину своєї агресії. Катерина терпіла насмішки у свою адресу. Але одного разу між дівчатами зав’язалась дуже груба суперечка, під час якої, Катерина, не витримавши, дала Поліні ляпасу. Майстер, ставши свідком ситуації,привела учениць до медіатора.
Історія Поліни «Я не могла зрозуміти, навіщо моя подруга говорить про мене такі погані речі. Адже у нас, начебто, все було добре, я нічім її не образила. Мені було боляче почути від Кирила і Ані, що Катя втручається в моє особисте життя, і не знаючи нічого, всім розповідає неправду. Такі новини мене дуже сильно засмутили. Тому я вирішила помститися Катерині. Якщо вже вона про мене позаочі гидоти говорить, то має і отримати по заслузі. Нехай на собі відчує, як це, коли про тебе плітки розповсюджують. Хочеш щось про мене сказати – то говори мені в обличчя. Це мій девіз!»
Історія Катерини «Я ніяк не могла зрозуміти що відбувається з Поліною. Вона просто зненацька почала зну щатися з мене і пускати усілякі бридкі плітки. Але найстрашнішим було те, що Поліна мене принижувала і ображала перед усією групою! Мене начебто холодною водою обливало, коли вона наді мною знущалася. Звичайно, я не витримала і стала їй у помсту відповідати по-хамськи. Щодо ляпаса…Я вже дуже довго терпіла, тому і вдарила їй по обличчю, нехай знає. Тоді я думала, що відстоюю свою честь і думала, що їй так і треба, нехай знає своє місце!
02.03.26 Синхрон 09.50
Тема уроку: Знаходження спільного.
Хід проведення Перед роботою в групах, пропонуємо провести гру «Предмети»
Мета: відпрацювання навичок знаходити спільне між різними предметами.
Необхідні матеріали: м’яч.
Хід роботи Всі учасники/учасниці стають в коло.
Тренер/тренерка пропонує учасникам/учасницям задумати який-небудь предмет. Вони нікому не повинні називати задуманий предмет.
Далі тренер/ тренерка кидає м’яч і просить одного з гравців назвати свій предмет. Після цього всі участніки/ учасниці, кидаючи м’яч по колу, повинні назвати ті предмети, які вони загадали, схожі на назва ний предмет. Наприклад, ви задумали «кінь», а названий предмет – «човен».
Припустимо, що ці об’єкти схожі, тому що їх можна використовувати як транспорт. Потім тренер/тренерка просить всіх грав ців назвати загадані предмети.
Зазвичай учасники бувають дуже здивовані тим, що навіть різні на перший погляд предмети мають схожі якості.
Коментар. Іноді учасники конфлікту вважають, що їхні погляди настільки відрізняються, і тому конфлікт не має рішення.
Обговорення: «Про що ця вправа?», «Чому важливо, щоб учасники конфлікту знайшли схожості своїх позицій?»
Після гри тренер/тренерка об’єднує учасників/учасниць у 2 групи. Завдання: необхідно вирішити запропоновану ситуацію відповідно до етапів вирішення конфлікту
(за схемою: – визначення сторін, – визначення позицій, інтересів та потреб , -оцінка та вибір оптимального варіанта, творчість)
Ситуація
На перерві перед уроком географії Олег і Дмитро, учні 8 класу, грали у гру на планшетах. Павло підійшов до хлопців і почав втручатися у їхню гру. Олег попросив Павла їм не заважати. Павло не відходив і продовжував заважати, дражнитися, насміхатися з хлопців і луснув Олега по обличчю. Олег у відповідь вдарив Павла в обличчя, і між хлопця ми розпалилася бійка. Дмитро намагався розтягти хлопців, але йому це не вдавалося. Тоді Дмитро покликав класну керівницю. Класна керівниця привела хлопців у шкільну службу порозуміння. Координатор служби запропонувала хлопцям вирішити конфлікт медіацією. Хлопці погодились.
Історія Олега. «Я не чіпав Павла, ми сиділи з Дмитром і грали у гру. Павло постійно втручається не у свої справи, насміхається з інших, але найбільше, що дратує, так це його ляпаси по обличчі. Я ненавиджу, коли до мого обличчя торкаються інші хлопці! Мене це принижує! Тому я і вдарив! Може хоч так він перестане до мене торкатися і не буде більше заважати. Я б не вдарив Павла, якби він мене не торкався.»
Історія Павла. «Я підійшов до Олега і Дмитра, щоб пограти разом з ними. Спочатку я попросив, щоб вони взяли мене третім у гру. Дмитро не заперечував, але Олег почав мене відганяти. Мене це образило і я почав їм заважати навмисно. Під час нашої словесної суперечки я ле генько хляпнув Олега по обличчі. За це він вдарив мене кулаком в обличчя. Зараз Олег каже, що ненавидить, коли до нього торкаються хлопці, але я про це ніколи не знав.»
23.02.26. Синхрон
фільм про медіацію: https://www.youtube.com/watch?v=xjWabt4L4dE
Тема уроку: "Я - твердження"
Використовуючи «Я-твердження» обговорити наступні ситуації.
Група 1. Учасники суперечки постійно перебивають один одного. Тобі вже довелося кілька разів нагадувати їм про основні правила взаємодії під час медіації.
Група 2. Ти чуєш дві різні версії того, що сталося від учасників суперечки
Група 3. Одна з учасниць суперечки дуже гнівається. Вона каже: «Все одно ви мені не повірите».
Група 4. Протягом зустрічі майже всю посередницьку роботу взяла на себе твій/твоя партнер/партнерка з медіації. Тобі прикро, що він/вона не дав/дала тобі можливості проявити свої здібності.
Формула «Я-твердження»
Коли я (описати ситуацію або поведінку людини)______________________________________ ___ __________________________________________________________________________________ Я відчуваю…(власні почуття і переживання стосовно ситуації)_______________________________ __________________________________________________________________________ _________________________________________________________________________________ тому що… (пояснення, чому дії співрозмовника викликають такі емоції, висловлення власних інтересів)_________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ __________ ось чому я хочу/бажаю/хотіла б… (бажані зміни в діях співрозмовника)________________ ___________________
09.02.26. Синхрон
Ефективний зворотний зв’язок
Для того щоб дати простий зворотний зв’язок, можна використовувати такі фрази:
• «Так, зрозуміло…»;
• «Мені здається, я розумію, як вам важко…»;
• «Гадаю, що на вашому місці я почувався б так само…» тощо.
Даючи зворотний зв’язок, слід:
• говорити тільки про поведінку співрозмовника, а не про його особистість;
• бути конкретним (описувати поведінку лише в певній ситуації, не екстраполюючи її на інші ситуації життя);
• давати зворотний зв’язок від свого імені («Я помітив», «Я вважаю»);
• не оцінювати (не звинувачувати) співрозмовника;
• давати збалансований зворотний зв’язок (як негативний, так і позитивний);
• враховувати потреби людини та її можливості змінюватися: не казати про те, що людина не в змозі змінити (наприклад, вади зовнішності)
. Важливо зрозуміти, що потрібно не тільки вміло надавати іншим зворотний зв’язок, але й самим навчитися правильно реагувати на повідомлення на свою адресу, адекватно сприймати критику, зауваження, схвалення тощо.
Етапи зворотного зв’язку 1. 2. 3. 4. 5.
Отримати дозвіл на надання зворотного зв’язку від того, кому ми хочемо його надати. Якщо людина не готова або не хоче чути, примусити її до цього неможливо.
Описати те, що з побаченого і почутого в діях від людини, якій надається зворотний зв’язок, на вашу думку, і надалі варто було б залишати, зберігати, утримувати, повторювати. Тут варто бути щедрим, не скупитись на опис того, що було зроблено.
Потрібно сказати про те, що варто було б, на вашу думку, зменшити, чого робити менше, на що менше звертати увагу, про що менше говорити, де бути тихішими, повільнішими і т.д., тобто мова не йде про те, щоб пропонувати чогось не робити взагалі, – у зворотному зв’язку ми тільки пропонуємо щось зменшити (виходячи з власного досвіду і бачення).
Акцентувати на тому, що на ваш погляд, адресат зворотного зв’язку повинен збільшити, зробити більш акцентованим, виразним, гучнішим. Тобто не пропонуємо набути те, чого нема, а наголошуємо на можливості підсилити те, що вже є (опанувати те, чого нема, важко і часто неможливо, а зробити більшим те, що вже є, цілком реально).
При підготовці до надання зворотного зв’язку можна використовувати таку таблицю:
Ім’я адресата зворотного зв’язку
Що, на ваш погляд, адресат повинені надалі зберігати у своїх діях?
Що, ви вважаєте, адресатові важливо зменшити у своїх діях?
Що на вашу думку, адресатові варто збільшити в подальшій діяльності
26.01.26. Синхрон
19.01.26. Асинхрон
Резюмування
Сутність прийому: відтворення слів партнера у скороченому вигляді, стисле формулювання найголовнішого, підбиття підсумку: «Якщо тепер підсумувати сказане вами, то...».
Головна мета резюмування – виділення головної думки. Прийом допомагає при обговоренні, розгляді претензій, коли необхідно розв’язати якісь проблеми.
Резюмування особливо ефективне, якщо обговорення затяглося, йде по колу або потрапило у безвихідь. Воно дозволяє не гаяти час на розмови, що не стосуються справи, і може бути дієвим і необразливим способом закінчити розмову з дуже балакучим співрозмовником.
Можливі словесні форми: «Якщо тепер підсумувати сказане вами, то...», «Вашою головною ідеєю було…», «Як я вас зрозумів (ла)…».
Правила резюмування:
1) говорити лаконічно і зрозуміло;
2) включати в резюме слова і вислови співрозмовника;
3) не давати оцінку сказаному людиною;
4) уникати порад, настанов.
12.01.26. Синхрон
Тема: Перефразування.
Перефразування
Сутність прийому: повернути співрозмовникові його вислови (одну або декілька фраз), сфор мулювавши їх своїми словами.
Почати можна так: «Як я вас зрозумів…», «На вашу думку…», «Інакше кажучи, Ви вважаєте…».
Головна мета – уточнення інформації. Завдяки цій техніці співрозмовник матиме уявлення про те, як ви його зрозуміли, і продовжить розмову про те, що в його словах здається вам най важливішим.
Правила перефразування:
• для перефразування обираються найсуттєвіші, найважливіші моменти повідомлення;
• при «поверненні» репліки не варто нічого додавати від себе, інтерпретувати сказане;
• чергувати техніку перефразування з іншими техніками.
Є два види перефразування:
1) відображає зміст сказаного співрозмовником (застосовується для спонукання продовжу вати розповідь, уточнення того, наскільки правильно його розуміють);
2) відображає емоції та почуття (спонукає співрозмовника розповідати про його внутрішній стан, дає змогу показати йому, що він має право на всі почуття, в т.ч. гнів, лють, злість тощо, до помагає йому краще усвідомити ці почуття).
Можливі словесні форми: «Як я вас зрозумів...», «На вашу думку…», «Ви гадаєте…», «Чи правильно я вас зрозумів, що…»
Д/З. Попрактикуйтеся у перефразуванні у розмові з друзями.
Попрактикуйтеся у стислому перефразовуванні того, що ви чуєте від співбесідників. Повторити правила активного слухання.
Види запитань
Відкриті запитання - Вимагають розгорнутої відповіді чи пояснення.
Зазвичай починаються зі слів: «Як..?», «Хто...?», «Чому...?», «Яка ваша думка?», «Що б ви хотіли в результаті цього?» тощо.
При цьому виникає невимушена атмосфера, але людині буває важче на них відповідати. Особливо складно дитині відповісти на запитання «Що ти тоді відчував/відчувала?» «Ви образилися на його слова?»
Закриті запитання - Припускають однозначну відповідь «так» або «ні», прояснюють певний факт. Наприклад:
«Ви образилися на його слова?» Це скорочує час розмови, але може створити враження, що людина перебуває на допиті у партнера.
Альтернативні запитання
- Являють собою щось середнє між відкритими і закритими питаннями: пропонують декілька варіантів відповідей, з одного боку, даючи можливість співрозмовнику погодитися з яким-небудь із за пропонованих варіантів, а з іншого – залишають питання «відкритим». Наприклад:
«Ви відчували гнів? Образу? Досаду? Розгубленість? Чи ще щось?»
При спілкуванні використовуються також питання переформулювання і резюмування.
Необ хідно підкреслити, що мета запитань – не вивідати щось у людини, а допомогти їй самій зрозуміти подію і виробити до неї власне ставлення.
Формулюючи запитання, необхідно дотримуватися певних правил:
1. Запитання має бути осмисленим, коректним.
Запитання треба формулювати коротко, зрозуміло. Нечітко сформульовані запитання ускладнюють їх розуміння і пошуки відповіді.
2.Складні запитання доцільно розбити на прості.
3. Перераховуючи альтернативи, необхідно називати всі варіанти («Ми перенесемо переговори на завтра чи на післязавтра?» – у запитанні не сказано: «чи на інший день»).
4. Правильно сформульоване запитання є необхідною умовою ефективних пошуків відповіді (отримання необхідної інформації).
Фрази, які допомагають ставити відкриті питання:
• «Розкажи мені більше про…»
• «Що ти маєш на увазі, коли кажеш…»
• «Виправ мене, якщо я помиляюсь…»
• «Поясни, будь ласка… Отже, все сталося так…»
• «Як би ти хотів, щоб усе було? Що потрібно, щоб все знову владнати?
08.12.25. Синхрон
Активне слухання
Активне слухання — це коли слухач/слухачка намагається зрозуміти як факти, так і почуття співрозмовника/ці.
Після цього слухач/слухачка стисло перефразовує те, що він/вона почув, щоб переконатися, що він/вона правильно все зрозумів/зрозуміла.
Людина, яка вміє уважно слухати, завжди
• слухає і не перебиває;
• висловлює своє ставлення за допомогою міміки;
• дивиться в очі співрозмовнику;
• задає питання, щоб краще зрозуміти ситуацію.
Людина, яка вміє уважно слухати, ніколи
• не перебиває;
• не надає порад;
• не висловлює свою точку зору;
• не виносить на обговорення схожі почуття та проблеми;
• не заперечує, але й не погоджується з тим, що було сказано.
Наступні фрази можуть допомогти краще зрозуміти конфліктну ситуацію:
Розкажи мені більше про…
Поясни, будь ласка…
Таким чином, ти намагаєшся сказати, що…
Іншими словами…
Наскільки я зрозумів/зрозуміла, ти кажеш, що…
Не зовсім розумію, що ти маєш на увазі…
Поправ мене, якщо я помиляюсь…
Таблиця спостереження за активним слуханням
Медіатора/медіаторку, що вміє добре та активно вислухувати співрозмовника, відрізняють наступні зовнішні ознаки:
• він/вона завжди дивиться в очі співрозмовнику (в європейській культурі);
• уважно слухає і не перебиває;
• підкреслює розуміння співрозмовника мімікою та жестами (киває головою тощо); • задає питання, щоб краще зрозуміти ситуацію;
• стисло та акуратно повторює найбільш важливі пункти розповідей учасників суперечки.
10.11.25. Синхрон, онлайн
Автори виділяють такі етапи вирішення конфлікту:
1. Збір інформації.
2. Визначення наявність конфлікту.
3. Окреслення позицій, інтересів та потреб.
4. Оцінка та вибір оптимального варіанта. Творчість.
5. Визнання сторонами прийнятого варіанта вирішення конфлікту.
6. Потиск рук.
1 етап. Кожний/кожна сприймає дану інформацію по різному. Одна з типових причин виникнення конфліктів між людьми – це втрата і викривлення інфор мації при спілкуванні та сприйнятті навколишнього світу. Інформацією називаються ті відомості, які передаються від джерела до приймача і в певний спосіб фіксуються останнім. Людина доволі вибірково сприймає різноманітну інформацію про на вколишній світ.
2-й етап. Визнати наявність конфлікту
На цьому етапі необхідно сприйняти та «полюбити» конфлікт, щоб трансформувати його мир ним шляхом.
«Полюбити конфлікт» означає на особистісному рівні визнати і не боятися його, зрозуміти його причини та складові, бути готовими вирішувати конструктивним шляхом, побачити позитивні можливості конфлікту.
Дієвість такого підходу залежить, по-перше, від бажання побачити реальні події; по-друге, від об’єктивного сприйняття конфлікту всіма його учасниками, а також середовища, в якому він від бувається.
Для визнання конфлікту всіма сторонами необхідні такі передумови:
• достатній рівень зрілості конфлікту, коли ідентифікувалися його сторони, сформувалися їхні позиції, проявилася їхня протилежність та агресивність;
• виникнення потреби вирішення конфлікту в самих сторін;
• наявність необхідних способів і ресурсів вирішення конфлікту.
3-й етап. Визначення позицій, інтересів та потреб
Завдання: обрати з 29 цінностей 10 від найціннішої (1) до найменш цінної (10)
Конфлікт розгортається довкола основних цілей, а одним з типів основних цілей є основні потреби.
Цінності:
1. Рівність
2. Внутрішня гармонія
3. Влада
4. Задоволення
5. Свобода
6. Духовне життя
7. Почуття спільності
8. Стабільність суспільства
9. Цікаве життя
10. Сенс життя
11. Ввічливість
12. Багатство
13. Безпека нації
14. Почуття власної гідності
15. Взаємність у відносинах з людьми
16. Творчість
17. Мир у всьому світі
18. Повага традицій
19. Зріла любов
20. Самообмеження
21. Безпека сім’ї і близьких людей
22. Суспільне визнання
23. Єднання з природою
24. Новизна
25. Мудрість
26. Авторитет
27. Справжня дружба
28. Світ краси
29. Соціальна справедливість
29.09.25. Онлайн
06.10.25. Асинхрон
Записати у зошит
Стадії розвитку конфлікту
І. Передконфліктна ситуація (передумови, приховані конфлікти, непорозуміння). ІІ. Інцидент (привід, перша сутичка).
ІІІ. Ескалація конфлікту (загострення стосунків, протидія).
ІV. Кульмінація (максимум протистояння, вибух).
V. Згасання, завершення конфлікту (втрата інтересу до протистояння, вирішення ситуації, до сягнення домовленостей, порозуміння).
VІ. Постконфліктна ситуація (наслідки).
Конфлікт має свою формулу:
конфліктна ситуація (накопичені протиріччя) + привід (інцидент) + “остання крапля” = = конфлікт
Коментарі
Дописати коментар