Психологія 9 клас

Шановні учні 9 класу! Вітаю вас на уроці психології

Наш розклад: понеділок, 8 урок, 14.00.-14.30 

Посилання на застріч у гуглмит: https://meet.google.com/cqz-przi-drw

19.01.26. Асинхрон

Резюмування 

Сутність прийому: відтворення слів партнера у скороченому вигляді, стисле формулювання найголовнішого, підбиття підсумку: «Якщо тепер підсумувати сказане вами, то...». 

Головна мета резюмування – виділення головної думки. Прийом допомагає при обговоренні, розгляді претензій, коли необхідно розв’язати якісь проблеми.

 Резюмування особливо ефективне, якщо обговорення затяглося, йде по колу або потрапило у безвихідь. Воно дозволяє не гаяти час на розмови, що не стосуються справи, і може бути дієвим і необразливим способом закінчити розмову з дуже балакучим співрозмовником.

 Можливі словесні форми: «Якщо тепер підсумувати сказане вами, то...», «Вашою головною ідеєю було…», «Як я вас зрозумів (ла)…». 

Правила резюмування:

 1) говорити лаконічно і зрозуміло; 

2) включати в резюме слова і вислови співрозмовника;

 3) не давати оцінку сказаному людиною; 

4) уникати порад, настанов.

12.01.26. Синхрон

Тема: Перефразування.

Перефразування 

 Сутність прийому: повернути співрозмовникові його вислови (одну або декілька фраз), сфор мулювавши їх своїми словами.

 Почати можна так: «Як я вас зрозумів…», «На вашу думку…», «Інакше кажучи, Ви вважаєте…».

 Головна мета – уточнення інформації. Завдяки цій техніці співрозмовник матиме уявлення про те, як ви його зрозуміли, і продовжить розмову про те, що в його словах здається вам най важливішим.

 Правила перефразування: 

• для перефразування обираються найсуттєвіші, найважливіші моменти повідомлення; 

• при «поверненні» репліки не варто нічого додавати від себе, інтерпретувати сказане;

 • чергувати техніку перефразування з іншими техніками.

 Є два види перефразування: 

1) відображає зміст сказаного співрозмовником (застосовується для спонукання продовжу вати розповідь, уточнення того, наскільки правильно його розуміють);

 2) відображає емоції та почуття (спонукає співрозмовника розповідати про його внутрішній стан, дає змогу показати йому, що він має право на всі почуття, в т.ч. гнів, лють, злість тощо, до помагає йому краще усвідомити ці почуття).

 Можливі словесні форми: «Як я вас зрозумів...», «На вашу думку…», «Ви гадаєте…», «Чи правильно я вас зрозумів, що…»

Д/З. Попрактикуйтеся у перефразуванні у розмові з друзями.

Попрактикуйтеся у стислому перефразовуванні того, що ви чуєте від співбесідників. Повторити правила активного слухання.

Види запитань

 Відкриті запитання - Вимагають розгорнутої відповіді чи пояснення.

Зазвичай починаються зі слів: «Як..?», «Хто...?», «Чому...?», «Яка ваша думка?», «Що б ви хотіли в результаті цього?» тощо. 

При цьому виникає невимушена атмосфера, але людині буває важче на них відповідати. Особливо складно дитині відповісти на запитання «Що ти тоді відчував/відчувала?» «Ви образилися на його слова?»

 Закриті запитання - Припускають однозначну відповідь «так» або «ні», прояснюють певний факт. Наприклад:

«Ви образилися на його слова?» Це скорочує час розмови, але може створити враження, що людина перебуває на допиті у партнера.

Альтернативні запитання

- Являють собою щось середнє між відкритими і закритими питаннями: пропонують декілька варіантів відповідей, з одного боку, даючи можливість співрозмовнику погодитися з яким-небудь із за пропонованих варіантів, а з іншого – залишають питання «відкритим». Наприклад:

«Ви відчували гнів? Образу? Досаду? Розгубленість? Чи ще щось?»

 При спілкуванні використовуються також питання переформулювання і резюмування.

 Необ хідно підкреслити, що мета запитань – не вивідати щось у людини, а допомогти їй самій зрозуміти подію і виробити до неї власне ставлення. 

Формулюючи запитання, необхідно дотримуватися певних правил:

 1. Запитання має бути осмисленим, коректним. 

Запитання треба формулювати коротко, зрозуміло. Нечітко сформульовані запитання ускладнюють їх розуміння і пошуки відповіді. 

2.Складні запитання доцільно розбити на прості.

 3. Перераховуючи альтернативи, необхідно називати всі варіанти («Ми перенесемо переговори на завтра чи на післязавтра?» – у запитанні не сказано: «чи на інший день»). 

4. Правильно сформульоване запитання є необхідною умовою ефективних пошуків відповіді (отримання необхідної інформації). 

Фрази, які допомагають ставити відкриті питання:

 • «Розкажи мені більше про…»

 • «Що ти маєш на увазі, коли кажеш…»

 • «Виправ мене, якщо я помиляюсь…» 

 • «Поясни, будь ласка… Отже, все сталося так…»

 • «Як би ти хотів, щоб усе було? Що потрібно, щоб все знову владнати?

       У контексті шкільного курсу медіації, відкрите запитання — це базовий інструмент медіатора, який стимулює співрозмовника до розгорнутої, щирої відповіді. Такі запитання не передбачають однозначних варіантів «так» або «ні», а спонукають людину ділитися почуттями, думками та баченням ситуації.

У медіації це головний спосіб перевести розмову з мови звинувачень на мову потреб.

Основні характеристики відкритих запитань

 * Починаються зі спеціальних слів: «Що», «Як», «Чому» (обережно), «Розкажіть про...», «Яким чином...».

 * Не обмежують відповідь: Співрозмовник сам обирає, про що розповісти і на чому зробити акцент.

 * Демонструють інтерес: Вони показують сторонам конфлікту, що медіатору справді важливо зрозуміти їхню позицію.

Навіщо медіатору відкриті запитання?

 * Збір інформації: Допомагають з’ясувати приховані факти конфлікту.

 * Виявлення інтересів: Допомагають зрозуміти, чого людина хоче насправді (наприклад, не просто «повернення грошей», а «визнання поваги до своєї праці»).

 * Зниження емоційної напруги: Коли людина виговорюється, рівень агресії зазвичай знижується.

 * Пошук варіантів рішення: Замість того, щоб пропонувати рішення самому, медіатор запитує: «Як ви вважаєте, що можна зробити, щоб ця ситуація не повторилася?».

Порівняння: Відкриті vs Закриті запитання

| Тип запитання | Приклад у конфлікті | Результат |

|---|---|---|

| Закрите | «Ви вкрали цей олівець?» | Відповідь «Так/Ні». Створює атмосферу допиту. |

| Відкрите | «Як цей олівець опинився у вас?» | Людина описує свою версію подій, що дає простір для діалогу. |

| Закрите | «Ти злий на нього?» | Людина може просто кивнути, не пояснивши причину. |

| Відкрите | «Що саме у цій ситуації вас найбільше зачепило?» | Допомагає знайти корінь проблеми (образу, несправедливість). |

Золоті правила формулювання запитань для медіатора

 * Уникайте «Чому?»: Це слово часто звучить як звинувачення і змушує людину виправдовуватися. Краще замінити на: «Що спонукало вас так вчинити?» або «Яка причина такого рішення?».

 * Використовуйте нейтральні слова: Не ставайте на чийсь бік. Замість «Чому він вас образив?» запитайте: «Як ви сприйняли ці слова?».

 * Тримайте паузу: Після відкритого запитання дайте людині час подумати.

> Приклад з практики школяра-медіатора:

> Замість: «Ти хочеш помиритися?» (Закрите)

> Запитай: «Яким ти бачиш ваше подальше спілкування після цієї розмови?» (Відкрите)

08.12.25. Синхрон

Активне слухання 

 Активне слухання — це коли слухач/слухачка намагається зрозуміти як факти, так і почуття співрозмовника/ці. 

Після цього слухач/слухачка стисло перефразовує те, що він/вона почув, щоб переконатися, що він/вона правильно все зрозумів/зрозуміла.

 Людина, яка вміє уважно слухати, завжди

 • слухає і не перебиває;

 • висловлює своє ставлення за допомогою міміки; 

 • дивиться в очі співрозмовнику; 

 • задає питання, щоб краще зрозуміти ситуацію. 

 Людина, яка вміє уважно слухати, ніколи

 • не перебиває; 

 • не надає порад;

 • не висловлює свою точку зору;

 • не виносить на обговорення схожі почуття та проблеми; 

 • не заперечує, але й не погоджується з тим, що було сказано. 

 Наступні фрази можуть допомогти краще зрозуміти конфліктну ситуацію: 

 Розкажи мені більше про… 

 Поясни, будь ласка… 

 Таким чином, ти намагаєшся сказати, що… 

 Іншими словами… 

 Наскільки я зрозумів/зрозуміла, ти кажеш, що…

 Не зовсім розумію, що ти маєш на увазі… 

 Поправ мене, якщо я помиляюсь… 

 Таблиця спостереження за активним слуханням

 Медіатора/медіаторку, що вміє добре та активно вислухувати співрозмовника, відрізняють наступні зовнішні ознаки:

 • він/вона завжди дивиться в очі співрозмовнику (в європейській культурі);

 • уважно слухає і не перебиває; 

 • підкреслює розуміння співрозмовника мімікою та жестами (киває головою тощо); • задає питання, щоб краще зрозуміти ситуацію;

 • стисло та акуратно повторює найбільш важливі пункти розповідей учасників суперечки. 

10.11.25. Синхрон, онлайн

 Автори виділяють такі етапи вирішення конфлікту:

 1. Збір інформації. 

 2. Визначення наявність конфлікту.

 3. Окреслення позицій, інтересів та потреб.

 4. Оцінка та вибір оптимального варіанта. Творчість.

 5. Визнання сторонами прийнятого варіанта вирішення конфлікту.

 6. Потиск рук.

 1 етап. Кожний/кожна сприймає дану інформацію по різному. Одна з типових причин виникнення конфліктів між людьми – це втрата і викривлення інфор мації при спілкуванні та сприйнятті навколишнього світу. Інформацією називаються ті відомості, які передаються від джерела до приймача і в певний спосіб фіксуються останнім. Людина доволі вибірково сприймає різноманітну інформацію про на вколишній світ. 

 2-й етап. Визнати наявність конфлікту

 На цьому етапі необхідно сприйняти та «полюбити» конфлікт, щоб трансформувати його мир ним шляхом.

 «Полюбити конфлікт» означає на особистісному рівні визнати і не боятися його, зрозуміти його причини та складові, бути готовими вирішувати конструктивним шляхом, побачити позитивні можливості конфлікту. 

 Дієвість такого підходу залежить, по-перше, від бажання побачити реальні події; по-друге, від об’єктивного сприйняття конфлікту всіма його учасниками, а також середовища, в якому він від бувається.

 Для визнання конфлікту всіма сторонами необхідні такі передумови:

 • достатній рівень зрілості конфлікту, коли ідентифікувалися його сторони, сформувалися їхні позиції, проявилася їхня протилежність та агресивність; 

 • виникнення потреби вирішення конфлікту в самих сторін; 

 • наявність необхідних способів і ресурсів вирішення конфлікту. 

 3-й етап. Визначення позицій, інтересів та потреб 

Завдання: обрати з 29 цінностей 10 від найціннішої (1) до найменш цінної (10)

 Конфлікт розгортається довкола основних цілей, а одним з типів основних цілей є основні потреби.

Цінності:

1. Рівність 

 2. Внутрішня гармонія

 3. Влада 

 4. Задоволення

 5. Свобода

 6. Духовне життя

 7. Почуття спільності 

 8. Стабільність суспільства 

 9. Цікаве життя 

 10. Сенс життя 

 11. Ввічливість 

 12. Багатство

 13. Безпека нації 

 14. Почуття власної гідності 

 15. Взаємність у відносинах з людьми 

 16. Творчість 

 17. Мир у всьому світі 

 18. Повага традицій 

 19. Зріла любов 

 20. Самообмеження

 21. Безпека сім’ї і близьких людей

 22. Суспільне визнання 

 23. Єднання з природою

 24. Новизна 

 25. Мудрість

 26. Авторитет

 27. Справжня дружба 

 28. Світ краси 

 29. Соціальна справедливість

 29.09.25. Онлайн    

06.10.25. Асинхрон

  Записати  у зошит   

        Стадії розвитку конфлікту

 І. Передконфліктна ситуація (передумови, приховані конфлікти, непорозуміння). ІІ. Інцидент (привід, перша сутичка). 

 ІІІ. Ескалація конфлікту (загострення стосунків, протидія).

 ІV. Кульмінація (максимум протистояння, вибух). 

 V. Згасання, завершення конфлікту (втрата інтересу до протистояння, вирішення ситуації, до сягнення домовленостей, порозуміння).

 VІ. Постконфліктна ситуація (наслідки). 

 Конфлікт має свою формулу: 

 конфліктна ситуація (накопичені протиріччя) + привід (інцидент) + “остання крапля” = = конфлікт