Зарубіжна література 8 клас

Шановні учні 8 класу!

У 2026-2027 навчальному році ми продовжуємо вивчення курсу "Зарубіжної літератури"

Прислати роботи можна на вайбер 0978850405 

Посилання на онлайн-урок:    https://meet.google.com/gdn-xtvm-bfb

Онлайн-підручник: https://pidruchnyk.com.ua/2991-zarubizhna-literatura-nikolenko-8-klas-2025.html

Платформа для перевірки знань: https://jonathan-academia.online/exercises

Для тих, хто має за урок Н/О, законспектувати матеріали уроку.

02.09.26. Синхрон

Тема уроку: 

Роди літератури, їхні характерні ознаки.

Д/З вивчити матеріали підручника, стор.7-16

Усно відповісти на питання 1-4 стор.12

На 10-12 балів питання 7 стор.13

        Художня література поділяється на три основні роди: епос, лірику та драму, кожен із яких має власні особливості відображення дійсності. 

Епос (епіка)

Епос — це рід літератури, у якому події зображуються об'єктивно, через розповідь про вчинки, долі та життя персонажів. Автор ніби відсторонюється від того, що відбувається, даючи читачеві змогу спостерігати за сюжетом. 

Характерні ознаки:
• Наявність сюжету та розповідного характеру.
• Об'єктивність зображення подій і героїв.
• Розгорнута система персонажів.
• Зв'язок із минулим, розгортання подій у просторі та часі. 
Основні жанри: роман, повість, оповідання, новела, есе, притча тощо.

Лірика

Лірика — це рід літератури, в основі якого лежить відображення внутрішнього світу людини, її почуттів, емоцій, переживань та роздумів у конкретний момент часу. 

Характерні ознаки:
• Суб'єктивність: розмова йде від першої особи (або передає особистісне сприйняття світу).
• Відсутність розгорнутого сюжету (зображуються не події, а емоційний стан).
• Переважання віршованої форми (хоча буває і лірика в прозі).
• Мелодійність, ритмічність. 
Основні жанри: вірш, поема (часто ліро-епічна), елегія, послання, сонет, гімн.

Драма

Драма — це рід літератури, призначений переважно для постановки на сцені (театрі), хоча існують і «драми для читання». Вона зображує життя через дію та конфлікти між героями.

Характерні ознаки:
• Відсутність авторської розповіді (автор висловлюється лише через ремарки).
• Пряма мова персонажів — діалоги та монологи.
• Напружений конфлікт, який лежить в основі твору.
• Динамічність та стислість у часі. 
Основні жанри: трагедія, комедія, драма (як жанр), водевіль, мелодрама.

(Також у літературознавстві виділяють проміжний рід — ліро-епос (наприклад, поема, балада), який поєднує ознаки розповідності епосу та емоційності лірики).

                                                 04.09.26 Синхрон

Тема уроку: Літературний процес. Провідні літературні епохи

Д/З стор.13-16 опрацювати; усно пит.1-3. На 10-12 балів пит.5 стор.16

Відео з теми: https://www.youtube.com/watch?v=im1KCt12OUg

Літературний процес — це безперервний і багатовіковий розвиток літератури певної країни чи всього світу, який охоплює створення творів, зміни стилів, напрямів і жанрів.

    Провідні літературні епохи, що вивчаються у шкільному курсі зарубіжної літератури, послідовно змінювали одна одну:

Основні літературні епохи та періоди

Античність (VIII ст. до н. е. — V ст. н. е.) — доба Стародавньої Греції та Риму. Її основу становлять міфи, епоси («Іліада», «Одіссея» Гомера) та орієнтація на гармонійність і красу.
Середньовіччя (V–XV ст.) — епоха, що розвивалася під сильним впливом християнської релігії. Основні теми — пошуки духовного спасіння, лицарський героїзм («Пісня про Роланда»).
Відродження, або Ренесанс (XV–XVII ст.) — доба повернення до античних ідеалів, але на новому рівні. Головним стає гуманізм та інтерес до земної людини (творчість Вільяма Шекспіра, Мігеля де Сервантеса). 
Бароко і Класицизм (XVII — початок XIX ст.) — час контрастів і пошуку суворої гармонії. Бароко приваблює складною метафоричністю й пишністю, а класицизм вимагає чіткого підпорядкування правилам, де обов'язок стоїть вище за особисті почуття. 
Просвітництво (кінець XVII — XVIII ст.) — доба розуму, науки та виховання людини через мистецтво. 
Романтизм і Реалізм (XIX ст.) — романтизм протиставляє сірій буденності сильну особистість та бунтарський дух, тоді як реалізм прагне правдиво й точно зобразити людину через її зв’язок із реальним суспільством. 
Модернізм і Постмодернізм (кінець XIX — XX–XXI ст.) — епоха пошуку нових художніх форм, експериментів зі свідомістю та мовою (імпресіонізм, символізм).