Психологія 10 клас
Середа, 14.00.
Посилання на онлайн-урок: https://meet.google.com/nge-ceuj-xqm
Презентація: https://naurok.com.ua/mediaciya-yak-zasib-formuvannya-bezpechnogo-osvitnogo-seredovischa-307148.html
Інформація з теми: https://gurt.org.ua/news/informator/67485
20.01.26. Асинхронно
Тема уроку:Резюмування
Сутність прийому: відтворення слів партнера у скороченому вигляді, стисле формулювання найголовнішого, підбиття підсумку: «Якщо тепер підсумувати сказане вами, то...».
Головна мета резюмування – виділення головної думки. Прийом допомагає при обговоренні, розгляді претензій, коли необхідно розв’язати якісь проблеми.
Резюмування особливо ефектив не, якщо обговорення затяглося, йде по колу або потрапило у безвихідь. Воно дозволяє не гаяти час на розмови, що не стосуються справи, і може бути дієвим і необразливим способом закінчити розмову з дуже балакучим співрозмовником.
Можливі словесні форми: «Якщо тепер підсумувати сказане вами, то...», «Вашою головною ідеєю було…», «Як я вас зрозумів (ла)…».
Правила резюмування:
1) говорити лаконічно і зрозуміло;
2) включати в резюме слова і вислови співрозмовника;
3) не давати оцінку сказаному людиною;
4) уникати порад, настанов.
13.01.26. Синхронно
Тема уроку:Ефективний зворотний зв’язок
Для того щоб дати простий зворотний зв’язок, можна використовувати такі фрази:
• «Так, зрозуміло…»;
• «Мені здається, я розумію, як вам важко…»;
• «Гадаю, що на вашому місці я почувався б так само…» тощо.
Даючи зворотний зв’язок, слід:
• говорити тільки про поведінку співрозмовника, а не про його особистість;
• бути конкретним (описувати поведінку лише в певній ситуації, не екстраполюючи її на інші ситуації життя);
• давати зворотний зв’язок від свого імені («Я помітив», «Я вважаю»);
• не оцінювати (не звинувачувати) співрозмовника;
• давати збалансований зворотний зв’язок (як негативний, так і позитивний);
• враховувати потреби людини та її можливості змінюватися: не казати про те, що людина не в змозі змінити (наприклад, вади зовнішності).
Важливо зрозуміти, що потрібно не тільки вміло надавати іншим зворотний зв’язок, але й самим навчитися правильно реагувати на повідомлення на свою адресу, адекватно сприймати критику, зауваження, схвалення тощо.
Етапи зворотного зв’язку 1. 2. 3. 4. 5. Отримати дозвіл на надання зворотного зв’язку від того, кому ми хочемо його надати.
Якщо людина не готова або не хоче чути, примусити її до цього неможливо.
Описати те, що з побаченого і почутого в діях від людини, якій надається зворотний зв’я зок, на вашу думку, і надалі варто було б залишати, зберігати, утримувати, повторювати. Тут варто бути щедрим, не скупитись на опис того, що було зроблено.
Потрібно сказати про те, що варто було б, на вашу думку, зменшити, чого робити менше, на що менше звертати увагу, про що менше говорити, де бути тихішими, повільнішими і т.д., тобто мова не йде про те, щоб пропонувати чогось не робити взагалі, – у зворотному зв’язку ми тільки пропонуємо щось зменшити (виходячи з власного досвіду і бачення).
Акцентувати на тому, що на ваш погляд, адресат зворотного зв’язку повинен збільшити, зробити більш акцентованим, виразним, гучнішим. Тобто не пропонуємо набути те, чого нема, а наголошуємо на можливості підсилити те, що вже є (опанувати те, чого нема, важко і часто неможливо, а зробити більшим те, що вже є, цілком реально).
При підготовці до надання зворотного зв’язку можна використовувати таку таблицю: Ім’я адресата зворотного зв’язку
Що, на ваш погляд, адресат повинені надалі зберігати у своїх діях?
Що, ви вважаєте, адре сатові важливо зменши ти у своїх діях?
Що на вашу думку, адресатові варто збільшити в подальшій діяльності
24.12.25. Асинхронно
Тема: Перефразування.
Перефразування
Сутність прийому: повернути співрозмовникові його вислови (одну або декілька фраз), сфор мулювавши їх своїми словами.
Почати можна так: «Як я вас зрозумів…», «На вашу думку…», «Інакше кажучи, Ви вважаєте…».
Головна мета – уточнення інформації. Завдяки цій техніці співрозмовник матиме уявлення про те, як ви його зрозуміли, і продовжить розмову про те, що в його словах здається вам най важливішим.
Правила перефразування:
• для перефразування обираються найсуттєвіші, найважливіші моменти повідомлення;
• при «поверненні» репліки не варто нічого додавати від себе, інтерпретувати сказане;
• чергувати техніку перефразування з іншими техніками.
Є два види перефразування:
1) відображає зміст сказаного співрозмовником (застосовується для спонукання продовжу вати розповідь, уточнення того, наскільки правильно його розуміють);
2) відображає емоції та почуття (спонукає співрозмовника розповідати про його внутрішній стан, дає змогу показати йому, що він має право на всі почуття, в т.ч. гнів, лють, злість тощо, до помагає йому краще усвідомити ці почуття).
Можливі словесні форми: «Як я вас зрозумів...», «На вашу думку…», «Ви гадаєте…», «Чи правильно я вас зрозумів, що…»
Д/З. Попрактикуйтеся у перефразуванні у розмові з друзями.
11.12.25. Асинхронно.
Попрактикуйтеся у стислому перефразовуванні того, що ви чуєте від співбесідників. Повторити правила активного слухання.
17.12.25 Синхрон
Види запитань
Відкриті запитання - Вимагають розгорнутої відповіді чи пояснення.
Зазвичай починаються зі слів: «Як..?», «Хто...?», «Чому...?», «Яка ваша думка?», «Що б ви хотіли в результаті цього?» тощо.
При цьому виникає не вимушена атмосфера, але людині буває важче на них відповідати. Особливо складно дитині відповісти на запитання «Що ти тоді відчував/відчувала?» «Ви образилися на його слова?»
Закриті запитання - Припускають однозначну відповідь «так» або «ні», прояснюють певний факт. Наприклад:
«Ви образилися на його слова?» Це скорочує час розмови, але може створити враження, що людина перебуває на допиті у партнера.
Альтернативні запитання
- Являють собою щось середнє між відкритими і закритими питаннями: пропонують декілька варіантів відповідей, з одного боку, даючи можливість співрозмовнику погодитися з яким-небудь із за пропонованих варіантів, а з іншого – залишають питання «відкритим». Наприклад:
«Ви відчували гнів? Образу? Досаду? Розгубленість? Чи ще щось?»
При спілкуванні використовуються також питання переформулювання і резюмування.
Необ хідно підкреслити, що мета запитань – не вивідати щось у людини, а допомогти їй самій зрозуміти подію і виробити до неї власне ставлення.
Формулюючи запитання, необхідно дотримуватися певних правил:
1. Запитання має бути осмисленим, коректним.
Запитання треба формулювати коротко, зрозуміло. Нечітко сформульовані запитання ускладнюють їх розуміння і пошуки відповіді.
2.Складні запитання доцільно розбити на прості.
3. Перераховуючи альтернативи, необхідно називати всі варіанти («Ми перенесемо переговори на завтра чи на післязавтра?» – у запитанні не сказано: «чи на інший день»).
4. Правильно сформульоване запитання є необхідною умовою ефективних пошуків відповіді (отримання необхідної інформації).
Фрази, які допомагають ставити відкриті питання:
• «Розкажи мені більше про…»
• «Що ти маєш на увазі, коли кажеш…»
• «Виправ мене, якщо я помиляюсь…»
• «Поясни, будь ласка… Отже, все сталося так…»
• «Як би ти хотів, щоб усе було? Що потрібно, щоб все знову владнати?
10/12/25/ Синхрон
Активне слухання
Активне слухання — це коли слухач/слухачка намагається зрозуміти як факти, так і почуття співрозмовника/ці.
Після цього слухач/слухачка стисло перефразовує те, що він/вона почув, щоб переконатися, що він/вона правильно все зрозумів/зрозуміла.
Людина, яка вміє уважно слухати, завжди
• слухає і не перебиває;
• висловлює своє ставлення за допомогою міміки;
• дивиться в очі співрозмовнику;
• задає питання, щоб краще зрозуміти ситуацію.
Людина, яка вміє уважно слухати, ніколи
• не перебиває;
• не надає порад;
• не висловлює свою точку зору;
• не виносить на обговорення схожі почуття та проблеми;
• не заперечує, але й не погоджується з тим, що було сказано.
Наступні фрази можуть допомогти краще зрозуміти конфліктну ситуацію:
Розкажи мені більше про…
Поясни, будь ласка…
Таким чином, ти намагаєшся сказати, що…
Іншими словами…
Наскільки я зрозумів/зрозуміла, ти кажеш, що…
Не зовсім розумію, що ти маєш на увазі…
Поправ мене, якщо я помиляюсь…
Таблиця спостереження за активним слуханням
Медіатора/медіаторку, що вміє добре та активно вислухувати співрозмовника, відрізняють наступні зовнішні ознаки:
• він/вона завжди дивиться в очі співрозмовнику (в європейській культурі);
• уважно слухає і не перебиває;
• підкреслює розуміння співрозмовника мімікою та жестами (киває головою тощо); • задає питання, щоб краще зрозуміти ситуацію;
• стисло та акуратно повторює найбільш важливі пункти розповідей учасників суперечки.
03.12.25. Синхрон
12/11/25/ Cинхрон
Позиції та інтереси
Приклади шкільного конфлікту: Учень vs. Учень
Приклади шкільного конфлікту: Учень vs. Вчитель
Роль медіатораВиявивши приховані інтереси, медіатор допомагає знайти взаємовигідне рішення (наприклад, "Ти можеш записати, а потім віддаси, або я дам тобі іншу ручку")
.22.10.25. Синхрон. Етапи вирішення конфлікту
Стадії розвитку конфлікту
І. Передконфліктна ситуація (передумови, приховані конфлікти, непорозуміння).
ІІ. Інцидент (привід, перша сутичка).
ІІІ. Ескалація конфлікту (загострення стосунків, протидія).
ІV. Кульмінація (максимум протистояння, вибух).
V. Згасання, завершення конфлікту (втрата інтересу до протистояння, вирішення ситуації, до сягнення домовленостей, порозуміння).
VІ. Постконфліктна ситуація (наслідки)
Конструктивне вирішення конфліктів залежить, як мінімум, від чотирьох чинників:
1) адекватного сприйняття конфліктів, коли є точна, не викривлена особистими інтересами, оцінка дій, намірів, позицій опонентів і своїх власних;
2) відкритого та ефективного спілкування;
3) створення атмосфери взаємної довіри і співробітництва;
4) визначення сутності конфлікту.
Також існує три методи розв’язання конфліктів, коли конфлікт вирішується за допомогою
- влади, або закону, або інтересів.
Існує п’ять основних стилів вирішення конфлікту.
В основі їх лежить система, що називається методом Томаса-Кілмена (метод розроблено Кеннетом У. Томасом та Ральфом Х. Кілменом у 1972 році). Розглянемо їх:
[1] Конкуренція: одна сторона домінує, інша втрачає.
[2] Пристосування: домінує інша сторона.
[3] Ухиляння: обидві сторони відмовляються від своїх цілей (на певний час).
[4] Компроміс: обидві сторони від чогось відмовляються, а щось здобувають.
[5] Співпраця/Співробітнитво: ситуація визначається по-новому; обидві сторони здобувають більше, ніж втрачають.
Автори виділяють такі етапи вирішення конфлікту:
1. Збір інформації.
2. Визначення наявність конфлікту.
3. Окреслення позицій, інтересів та потреб.
4. Оцінка та вибір оптимального варіанта. Творчість.
5. Визнання сторонами прийнятого варіанта вирішення конфлікту.
6. Потиск рук
Одна з типових причин виникнення конфліктів між людьми – це втрата і викривлення інфор мації при спілкуванні та сприйнятті навколишнього світу.
Інформацією називаються ті відомості, які передаються від джерела до приймача і в певний спосіб фіксуються останнім. Людина доволі вибірково сприймає різноманітну інформацію про на вколишній світ. Збір інформації при вирішенні конфлікту може включати такі дії: а) охарактеризування явних ознак конфлікту; б) визначення всіх сторін конфлікту; в) виявлення рівня розвитку конфлікту; г) встановлення причин конфлікту і його природи (об’єктивна чи суб’єктивна); вимірювання інтенсивності протиборства; д) виявлення сфери поширення конфлікту. Кожна з процедур діагностики передбачає об’єктивну оцінку.
15.10.25. Синхрон
Тема: ІІІ.2. Вирішення конфліктів.
Підходи до вирішення конфліктів
Мета: ознайомити учасників/учасниць з різними підходами до вирішення конфліктів.
ІІІ.2.1. Дії під час конфлікту
Мета: ознайомити учасників/учасниць з діями під час конфлікту, розглянути та проаналізува ти трикутник вирішення конфлікту. Метод роботи: інформаційне повідомлення, робота в групах, робота в парах, індивідуальна робота, вправа «Девіз».
Тренер/тренерка пропонує учасникам/учасницям провести: 1 варіант – гру «Армрестлінг». Інструкція-завдання: «Сідайте один проти одного. Поставте праву руку на стіл, упершись в нього ліктем. Зчепить кисті рук з суперником і приготуйтеся для боротьби. Увага! Ви повинні по старатися за одну хвилину максимальну кількість разів побороти один одного. Готові? Почали!»
Після закінчення боротьби тренер/тренерка запитує рахунок у кожної пари. Перемагають не ті пари, які з усіх сил намагалися побороти одна одну, а ті, які набрали максимальну кількість очок разом. Для цього треба було піддаватися один одному за взаємною домовленістю.
Обговорення гри. Що зараз сталося? Ви боролися один проти одного, ви упиралися щосили, ви розглядали вашого партнера як суперника до досягнення вашої мети, ви намагалися перемогти. Ось так само ми бачимо себе в конфлікті.
Ми нав’язуємо або приймаємо боротьбу, надаємо один одному протидію, замість того, щоб об’єднатися. Яка була початкова інструкція? Хто зможе її повторити?
Тренер/тренерка вислуховує версії учасників і знову зачитує текст інструкції.
Ідеальний варіант роботи пари – це маятник. Треба було домовитися.
Таким саме чином ми поводимося в конфлікті. Ми розглядаємо, тільки один і найкращий шлях вирішення проблеми – протиборство (суперництво, змагання тощо).
2 варіант – гра «Перехід на інший бік»14
Мета: продемонструвати необхідність пошуку взаємовигідного придатного рішення. Необхідні матеріали: скотч. Хід роботи.
Тренер/тренерка дає інструкцію: «Об’єднайтеся в пари. Розташуйтеся один на впроти одного по різні боки межі (скотч). Якщо протягом 3 хвилин ви зможете зробити так, щоб партнер/партнерка перейшов/перейшла на ваш бік, то ви виграєте» При аналізі тренеру/тренерці слід спочатку з’ясувати у тих учасників/учасниць, кому вдалося виграти, яку стратегію вони використовували. Зазвичай учасники/учасниця використовують три стратегії: вмовляння (переконання), примус, маніпуляція. У тих учасників/учасниць, які перейшли на іншу сторону, тренер/ка запитує, чому вони зробили це. Але часто більшість пар залишаються на своїх місцях, тренер/тренерка цікавиться, що їм за вадило домовитись. Коментар. Учасники/учасниці зазвичай бачать два варіанти вирішення цього завдання: а) пе реміг / програв; б) програв / програв. Тренер/тренерка може підказати, що існує і третій варіант: виграв / виграв (для цього необхід но помінятися місцями.
Які ж є підходи до вирішення конфлікту? Тренер/тренерка інформує учасників/учасниць: Деструктивний/конструктивний шляхи вирішення конфлікту
Люди часто сприймають конфлікти як перешкоди, небезпеку, деструктивність і біль. Тому більшість людей прагне уникати конфліктів. Проте конфлікти слід розглядати іншим, більш належним чином: конфлікти є важливим сигналом того, що дещо (вже) не в порядку і має бути змінено; це шанс для розвитку і поліп шення взаємних відносин. Чи буде використано цей шанс, залежить від того, як поставитися до конфлікту.
Деструктивне вирішення конфлікту Часто розбіжності між людьми перетворюються на особистий конфлікт. Різні точки зору на певні проблеми перетворюються на докори іншим людям і судження про їхній характер, наміри й мотиви. Замість того щоб звернутися до спільної проблеми, розглядають іншу людину як проблему.
А B Інша людина розглядається як проблема Часто сварка закінчується у глухому куті, з якого сторони конфлікту самі не можуть вибрати ся.
Конструктивне вирішення конфлікту
Конструктивно вирішувати конфлікти означає шукати рішення проблеми, не впливаючи на особистість противника. Усі учасники конфлікту беруть на себе спільну відповідальність за про блему і пліч-о-пліч шукають рішення.
А B проблема Проблема визначається і вирішується спільно Якщо говорити про аспекти особистісної поведінки в конфліктній ситуації, конструктивне ви рішення конфліктів залежить, як мінімум, від чотирьох чинників: 1) адекватного сприйняття конфліктів, коли є точна, не викривлена особистими інтересами, оцінка дій, намірів, позицій опонентів і своїх власних; 2) відкритого та ефективного спілкування; 3) створення атмосфери взаємної довіри і співробітництва; 4) визначення сутності конфлікту. Також існує три методи розв’язання конфліктів, коли конфлікт вирішується за допомогою вла ди, або закону, або інтересів. Запитання для обговорення: • З якої позиції найчастіше/простіше вирішуються конфлікти в закладах освіти? Чому? ! До уваги тренера/тренерки! Необхідно зробити акцент на тому, що
найбільш прийнятним при вирішенні конфлікту є підхід, коли враховуються інтереси всіх сторін учасників конфлікту і конфлікт ви рішується на рівні «виграш–виграш».
Стилі вирішення конфліктів Тренер/тренерка інформує учасників/учасниць: Стратегії поведінки, які обирають учасники конфлікту, відрізняються залежно від їхньої орієн тації на досягнення власних цілей та/або орієнтації на цілі партнера.
Існує п’ять основних стилів вирішення конфлікту. В основі їх лежить система, що називається методом Томаса-Кілмена (метод розроблено Кеннетом У. Томасом та Ральфом Х. Кілменом у 1972 році). Розглянемо їх:
[1] Конкуренція: одна сторона домінує, інша втрачає.
[2] Пристосування: домінує інша сторона.
[3] Ухиляння: обидві сторони відмовляються від своїх цілей (на певний час).
[4] Компроміс: обидві сторони від чогось відмовляються, а щось здобувають.
[5] Співпраця/Співробітнитво: ситуація визначається по-новому; обидві сторони здобувають більше, ніж втрачають.
Тренер/тренерка пропонують учасникам/учасницям виконати вправу «Девіз» (робочий зо шит , додаток 3). Час – 10 хв. Інструкція: Кожному учаснику/учасниці необхідно з’єднати назву стилю виходу з конфлікту з його девізом. ! До уваги тренера/тренерки! Після виконання завдання на екран виводиться слайд з правильними відповідями.
• Ухиляння «Ніхто не виграє в конфлікті, тому я залишу його»
• Компроміс «Щоб ти виграв/виграла, я повинен/повинна програти»
• Співпраця/Співробітництво «Щоб я виграв/виграла, необхідно щоб і ти виграв/виграла»
• Пристосування «Щоб кожен/кожна із нас щось виграв/виграла, кожен/кожна повинен/повинна щось програти»
• Конкуренція «Щоб я виграв/виграла, тобі потрібно програти»
Запитання для обговорення:
• Який, на вашу, думку найпоширеніший стиль виходу з конфлікту? Чому?
• Який стиль враховує інтереси обох сторін?
• Чому при вирішенні конфліктів мирним шляхом важливо враховувати інтереси обох сто рін? Тренер/тренерка об’єднує учасників/учасниць у пари за допомогою руханки «Утримай олівці». Після руханки тренер/тренерка оголошує завдання парам: • проаналізуйте конфліктну ситуацію з огляду на один із згаданих п’яти стилів вирішення та на листі А4/або в робочому зошиті напишіть варіант вирішення. Презентуйте. ! До уваги тренера/тренерки! Для кожної пари обирається один стиль вирішення конфлікту. Ситуація до розгляду
Дівчинка у перший день навчання вимастила клеєм, новий піджачок свого сусіда за партою. Батьки хлопчика вимагають фінансового відшкодування за зіпсований під жак, а батьки дівчинки вважають, що ситуація не варта великих грошей. Тренер/тренерка може запропонувати до розгляду іншу актуальну для учасників/ учасниць ситуацію (бажано з урахуванням ґендерної складової). Запитання для обговорення:
• Чи можете ви запропонувати більше одного варіанту вирішення?
• Який стиль враховує інтереси обох сторін?
• Чому при вирішенні конфліктів мирним шляхом важливо враховувати інтереси обох сто рін?
Коментарі
Дописати коментар